1. |
Descending
00:43
|
|
||
|
Instrumental
|
||||
2. |
The Era of Stagnant Gods
04:30
|
|
||
|
(English translation)
The monotonous soul fades
Above the rows of dug-up graves.
Laughter is my sin. Eternal peace is an illusion.
Faith in gold and chains.
The darkness is eternal, dense, impenetrable.
Happiness is just the flower of earthly pleasures
a terrible misfortune will shoot with a spring,
The wound won’t be healed!
I will begin my dark existence
Among the erratic coffins
And I will not forget my remorse
In the era of stagnant gods
(Mice are gnawing at my spirit)
These forgotten words
Rusted deep over time.
Obscurity on the tablets!
I absorbed its charms forever.
The full moon peeks out from behind the clouds.
It asks if I am going to fall victim.
And I seemed to be frozen in oblivion.
God, thank you, God, save me!
Impenetrable darkness enveloped me, and there is no way out.
In the labyrinth of bright ghosts,
My mask will not hide my rage.
Among the living dead,
I want to give up.
Surrounded by vile monsters,
I only dream of escape.
In a world where everything is in disarray,
Shoulders hurt from a heavy burden.
My hands are numb, and drowsiness wraps me around.
(Ukrainian original)
Монотонна душа сутініє
Над рядами розритих могил.
Сміх - мій гріх. Вічний спокій — омана.
Віра в золото і ланцюги.
Темрява вічна, густа, непроглядна.
Щастя - лиш цвіт земних насолод,
пружиною вистрелить грізне нещастя,
Не загоїться рана!
Я почну своє темне буття
Серед трун ненадійних
І не забуду своє каяття,
Еру богів застійних
(мій дух догризають миші)
Ці забуті слова
Заіржавіли намертво з часом
На скрижалях — пітьма!
Я навіки ввібрав її чари.
Повний місяць з-за хмар визира.
Він питає чи жертвою стану?
І я наче застиг у забвінні.
Боже, дякую, Боже, позбав!
Непроглядна темрява оповила мене з якої немає вороття
В лабіринті яскравих примар
Моя маска не сховає люті.
У колі живих мерців
Я прагну опустити руки.
В оточенні мерзенних потвор
Я мрію лише про втечу.
У світі, де все шкереберть,
Болять від тяжкої ноші плечі!
Терпнуть руки, злипаються очі
|
||||
3. |
Todestrieb
05:11
|
|
||
|
(English translation)
I would long to drain the rapid rivers
I would long to burn the green forests
The broken essence of my soul:
Let everything pass me by.
The world is simple and empty, I have no questions.
The fear of will and fiery Gehenna.
The insurmountable roots of powerless efforts
Tear from the ground into the light of day.
The horror of someone else's knowledge
Wings me and leaves me blind in agony.
Above the disappointing background of stupid existence,
Where are the graves of my thoughts and time,
There, a gray rag of soot, stench, and gas
Іs covered with gloom.
Instinctively, I feel for the way,
I bump into the enemy — light!
Who gave me the right to wash the dirt from my eyes?
Nothing will bloom here.
And life is a gap of wasted time
Between the world of boundless blackness.
Between the blocks of world chaos —
The stronghold of insensible mass.
This life was dying incompetently, completely...
It's night. Year after year.
And knowledge of the hostile, nefarious luminary.
In his light, I am a god, not a thing.
A chaotic illusion invades the brain.
It is a cold hatred of one's own self.
I see I have become my own. I see this rising tide of night
which was born in long battles with reason.
But I'm following the oblivion river. I am free!
Did not gain an understanding of burning. Fear woke up — me
Suddenly I left myself in the oxbow.
Calm down and stop suffering now —
This whole world should be like you.
Like me.
(Ukrainian original)
Я волів би ріки швидкі осушити!
Я волів би спалити зелені ліси!
Надламана сутність моєї душі:
Нехай все іде повз мене.
Світ простий і пустий, нема питань.
Волі страх і вогня́на геєна.
Нездоланне коріння безсилих потуг
З-під землі в світло дня пориває.
Жах чужого знання окриляє мене
І у млості сліпій покидає.
Над невтішним підґрунтям дурного буття,
Де могили моїх думок й часу,
Там вкривається мороком сіре дрантя
Із сажі, смороду й газу.
Інстинктивно шукаю навпомацки шлях,
Натикаюсь на ворога — світло!
Хто дав бруд мені всохлий змивати з очей?
Тут нічого уже не розквітне…
І життя є щілиною марного часу
Поміж світом безмежних чорнот.
Поміж брил світового хаосу —
Нечуттєвої маси оплот.
Це життя помирало бездарно, всеціло...
Уже ніч. Рік у рік.
І знання про вороже, ненатле світило.
В його світлі я бог, а не річ.
Хаотична примара вривається в мозок.
Це холодна ненависть до власного я.
Бачу став свій. Я бачу цей всотаний морок,
що зродився в тривалих із глуздом боях.
Але я вже течу за рікою зомління. Вільний я!
Не здобув розуміння горіння. Страх прокинувся — я
Враз покинув себе у ярмі.
Заспокойся й не мучся тепер —
Весь цей світ мав би бути таким, як і ти.
Як і я.
|
||||
4. |
Opulent Mirage
05:34
|
|
||
|
(English translation)
Pain-soaked blood
I wake up in a dark room.
Furrows of the path to eternal sleep,
Blood on paper is like pastel.
I ran into mortality rock
I play an eternity game with obscurity.
A belly filled with horror,
Eternal grief is hidden in blood.
A trumpet plays its last moan —
Requiem for the insensible days.
Shadows of a forgotten dream on the ceiling.
Sun, can't you hear my cry?
Shadows of a forgotten dream on the wall.
Sun, are you ignoring my cry?
Fear returns again.
Darkness moved as a disordered cloud.
It condemned the soul to eternal torment.
I choked, soaked in delusion.
The luxury of illusion. Painful and blind.
Eternal wisdom is neglected by me.
Sun, can't you hear my cry?
The world of truth has been extinguished for a long time.
Sun, are you ignoring my cry?
Fear returns again.
[Poem byTaras Melnychuk]
I lose consciousness, walking along the paths,
Along the endless paths bound by pain.
(Ukrainian original)
Болем просякнута кров,
Я прокидаюсь у темній оселі.
Борозни шляху до вічного сну,
Кров на папері неначе пастеллю.
Я наштовхнувся на смертності скелю,
Граю з пітьмою у вічності гру.
Жахом наповнене черево,
Схована в крові одвічна журба.
Останнім стогоном грає труба —
Реквієм дням нечуттєвим.
Тіні забутого сну на стелі.
Сонце, невже ти не чуєш мій крик?
Тіні забутого сну на стіні.
Сонце, невже ігноруєш мій крик
Страх повертається знов.
Морок посунув безладною хмарою.
Нею на муки вічні душу прирік.
Я захлинувся, просякши оманою.
Розкіш ілюзії - болюча й сліпа.
Мудрість одвічна занедбана мною
Сонце, невже ти не чуєш мій крик?
Істини світ давно вже погас
Сонце, невже ігноруєш мій крик
Страх повертається знов.
[Вірш Тараса Мельничука]
Втрачаю свідомість, шляхами крокую,
По скованих болем скінченних стежках.
|
||||
5. |
The Mortality Archway
03:33
|
|
||
|
(English translation)
I close my eyes
And look into the darkness,
I dive into the abysm —
The numb chasm.
It's dark and damp, scream not...
Freedom beckons somewhere in the distance
But now, somewhere in the distance,
I’ve already felt with my soul that the warmth
It invites me to take a sip of freedom.
I hear the whirring of wings —
Companion of Truth sails
That raises the wind of change.
Ancient faith rises above sleep
With a burning sun, a white feather.
Let the darkness fade away with a clear ray,
I submit to your punishment with the sword.
Everything is burned, I burned it to the ground,
It devoured and killed, mixed, and flooded.
An eternal nightmare emerges from the ruins,
A broken soul is now whole —
Again in the cemetery chained.
Graves of unfulfilled dreams —
I'll dig them up soon.
Let me be strong enough.
I passed through the mortality archway,
Realized the nature of the absence of light.
I absorbed the emptiness
And put infinity in my heart
(Ukrainian original)
Заплющую очі,
Дивлюся в пітьму,
Пірнаю в безодню —
У прірву німу
Темно і вогко, кричи не кричи.
Вабить свобода десь там в далечі.
Але тепер, десь там в далечі,
Я вже душею відчув, як тепло
Вабить зробити свободи ковток.
Я чую гуркотіння крил —
супутник істини вітрил,
Що піднімає вітер змін
Віра прадавня сходить над сном
Сонцем пекучим, білим пером.
Променем ясним хай морок зітне,
Я піддаюсь твоїй карі мечем.
Спалено все, я дощенту спалив,
Зжер і убив, змішав, затопив.
Вічний кошмар виринає з руїн,
Зібрана в купу розбита душа —
Знову на цвинтарі у ланцюгах.
Могили нездійсненних мрій
Я скоро відкопаю.
Най стане мені вдосталь сил!
Я пройшов крізь браму смерті,
Усвідомив темряви природу,
Я ввібрав в себе порожнечу,
Умістив в серці нескінченність.
|
||||
6. |
Ascending
01:02
|
|
||
|
Instrumental
|
||||
7. |
Lightkeeper
04:46
|
|
||
|
(English translation)
The heavy burden of past losses
And the clog of past defeats
Dissolve from time to time,
When I reach another benchmark.
Shining with light and shrouded in smoke
I wake up from a long sleep —
Refreshed, free, and full.
Sanctified by thunder and warmed by flame
I am open to everything new —
Full of strength to love.
Stormy days forge the will,
Hard times brake steel,
Terrible hours harden,
Only the time is fading away.
Born again by the world to grasp it,
(A free soul is not afraid of insights)
Once again marching, I step steadily forward,
(A free soul chooses its own path)
I was confused, angry, and frantic,
(A free soul is not afraid of insight)
But gathered my fragile will into a fist.
(Free soul chooses its own path)
Strong wings of new sensations
Lift me into the sky at once,
I would like to forgive the old,
Because I don't need it anymore.
(Ukrainian original)
Важка ноша минулих втрат
Та тягар колишніх поразок
Розчиняються раз за разом,
Коли я входжу в новий етап.
Світлом осяйний та димом багать сповитий
Я прокидаюсь від довгого сну —
Оновлений, вільний, та ситий.
Грозою освячений та полум'ям надр зігрітий
Я відкриваюсь всьому новому —
Сповнений сил любити.
Буремні дні кували волю,
Тяжкі часи ламали сталь,
Страшні години гартували,
Лиш час тікав кудись удаль.
Знову народжений світом, щоб світ осягнути,
(Вільна душа не боїться прозрінь)
Знову в строю неупинно крокую вперед,
(Вільна душа обирає свій шлях)
Я був розгублений, злий, та несамовитий,
(Вільна душа не боїться прозрінь)
Але зібрав крихку волю до купи в кулак.
(Вільна душа обирає свій шлях)
Сильні крила нових відчуттів
Мене враз піднімають у небо,
Я хотів би простити старе,
Бо воно мені більше не треба.
|
||||
8. |
Celestial Shrine
04:25
|
|
||
|
(English translation)
Embarrassed, seeing the way,
I will absorb the taste of nature,
It’s like a sweet nectar.
Like a bud, the scar opened.
My mind is a temple, my soul is the whole universe.
I am heaven and earth, roots and crowns.
Leaning my foot on sins,
I hold the stars with my hand
An unfeeling ideal,
A fusion of all voices in a chorus.
Dark memories boil,
Although I am a complete renunciation.
Hundreds of winds temper the spirit,
Although I am already the wind of the elemental tribe.
I fill my chest with renewed breath —
Breasts that have become so capacious now.
Breath. Matter. Exhalation. Physicality.
View. Fire. Bridges are burning!
Again I look into the eyes of my spirit.
Again I curl up into a dot,
stronger than the highest walls.
There is a whole in the part,
A light rages in the soul,
The light that overshadows sadness.
I am power and morning dew,
I am salt dissolved in the sea,
The celestial shrine is my soul,
The temple that overcame both decay and the sick.
(Ukrainian original)
Зніяковів, узрівши шлях,
Природи я поглину смак,
Він мов нектар солодкий п'ється.
Немов бутон, розкрився шрам.
Мій розум — храм, душа — весь всесвіт.
Я — небо і земля, коріння й крони.
Стопою спершись на гріхи,
Рукою я тримаю зорі —
Безпочуттєвий ідеал,
Злиття всіх голосів у хорі.
Спогади темні вирують,
Хоч сам я — суцільне зречення.
Сотні вітрів дух гартують,
Хоча сам я — вже вітер стихійного плем’я.
Відновленим подихом сповнюю груди —
Груди, що стали такі місткі.
Подих. Матерія. Видих. Тілесність.
Погляд. Вогонь. Палають мости!
Знову дивлюся у вічі свого духа.
Знову згортаюсь у крапку
міцнішу за високі мури.
В частині є ціле,
В душі вирує світло,
Світло, що затьмарює печаль.
Я міць і вранішня роса,
Я сіль розчинена у морі,
Храм Всесвіту — моя душа,
Храм, що здолав і тлін, і хворі.
|
||||
9. |
|
|||
WAIDELOTTE Ukraine
Black/Death Metal, Progressive Metal with traditional Ukrainian Folk
If you like WAIDELOTTE, you may also like:
supported by 26 fans who also own “Celestial Shrine”
Incredible sound, ideas. It´s a masterpiece.
go to album
Love Exchange Failure
by White Ward
supported by 25 fans who also own “Celestial Shrine”
When it comes to the "atmosphere" in "atmospheric black metal", this release probably succeeds the most in making me feel like i exist within this universe of music.
go to album
supported by 23 fans who also own “Celestial Shrine”
It should not be allowed to release so much great music in such a short timespan. It is though, and behold Aara pulling it off: casually releasing the most majestic trilogy I can recall in the span of three years, each release surpassing its predecessor. Nyx is the crown jewel of the saga, operating at breakneck speed with just a few moments of respite, yet still keeping the focus on the melody and Fluss' impeccable vocals as well as sporting a musical elegance untold. Magnifique!
go to album
Illusions In The Wake
by NOLTEM
featured on Bandcamp Radio Oct 29, 2021
go to album
Killer, knotty blackened prog from Norway, full of ferocity and complexity, with blistering guitar leads aplenty.
go to album
Nel Nome Del Codice
by KEYGEN CHURCH
The eerie grandeur of horror film pipe organ music gets an industrial lift on the latest killer from Keygen Church.
go to album
supported by 22 fans who also own “Celestial Shrine”
Why do I love this album? That's like asking why I love breathing or kissing men - it's part of my life.
go to album
